Жывот по взнику ЧСР
Взник Чеськословеньской републікы по скінчіню першой світовой войны прияли жытелї Вышнёй Писаной, але і цїлого реґіону з радостёв і надїёв на лїпшый жывот. Жытелї села ся традічно голосили к русиньскій народности, але в роцї 1919 ся із 115 жытелїв к русиньскій народности приголосило лем 46 а 69 ся приголосило к новій – чеськословеньскій народности, што было бесспорно проявом їх обчековань і позітівного одношіня к новій державі.
Важным жрідлом обжывы были роботы в околитых лїсах при рубаню і звожованю дерева. У 1922 роцї обновила роботу парна пила в Капішовій, про потребы котрой ся продуковала ґулятина главно з лїса Мазґаліця в Довгунї. Одты ся возила на пилу вузкоколяйнов желїзніцёв. Як ся минули засобы дерева, была пила розобрата а в роцї 1926 поставлена у Вышнїй Писаній. Наложены ваґоны з ґулятинов ся ку пилї спущали ґравітачнов силов, порожнї ваґоны ся пересували парнов локомотівов або конями. При будованю желїзніцї ся нашла робота і про многых жытелїв Писаной.
Велика господарьска кріза і єй наслїдкы, котры тримали в тій области аж до другой половины 30-тых років, сітуацію іщі згіршыли. Нарушеный быв ход парной пилы і тяжба дерева в лїсї, што зясь знижыло можности зарібків. Внаслїдку крізы было менше можностей роботы, страчали ся і можности еміґрації. А тоты, котры надале робили, мали проблем ужывити свої родины, бо платы ся в многых припадах знижыли аж о 50%. В цїлій области была высока аґрарна перелюдненость. Подля тогдышнїх справ окресного начелника, в роцї 1932 голодовало в обводї капішовского і крайнополяньского нотарьского уряду 1 800 душ.
Господарьска сітуація ся зачала злїпшовати аж на кінцю 30-тых років. В тім часї ся уж Европа приправлёвала на войну, што про людей не віщіло ніч доброго.
Наперек великій бідї, сітуація в періодї першой ЧСР ся дакус злїпшыла, главно кідь єй порівнуєме з часами Австро-Угорьска. В роцї 1931 быв заложеный Добровольный збор гасічів як перша сполоченьска орґанізація в селї. В періодї міджі двома войнами ся в области росшырило вышываня, што вело ку скрашлёваню обысть і облечіня. В способі облїканя векшы зміны настали в мужскім облечіню, главно святочны лахы ся зачали веце приближовати к облечіню міщан. Шматы жен зіставали надале традічны. Што ся тыкать културных традіцій, про село быв характерный народный танець, співали ся русиньскы співанкы, святочны звыкы были подобны як в цїлім реґіонї і околіцї Свідника.
